«На який результат ви очікуєте? — На негативний»

Цю фразу можна сміливо вважати неофіційним слоганом Олімпійських ігор-2022 в Китаї. Чому? Здогадатися зовсім не важко. Подальша історія буде не про спорт, а скоріш про всі ті фактори та чинники, які на нього вплинули — коронавірус на Олімпіаді, про ізоляційну романтику, тести та обмеження. 

Для мене це лише друга олімпіада безпосередньо з місця подій. Дебютна була пів року тому в Токіо. Той факт, що за шість місяців ти двічі їдеш на Олімпійські ігри, дає змогу відчути себе спортсменом, який постійно перебуває у тонусі змагань. Тож, ледве видихнувши після Токіо, ми почали готуватися до Пекіна. Про всі примхи китайців, правила, обмеження та інші подібні речі, які змушують тебе почуватись повністю під наглядом, ви вже читали, тож маєте якесь розуміння. 

Та все ж розкажу, що відбувається з людиною, яка отримала позитивний тест і потрапила до ізоляційного готелю. Відчув це безпосередньо на собі. Коротка передісторія. Я повністю вакцинований, до того ж за 16 днів до вильоту зробив ще бустерне щеплення, тож ніби від коронавірусу захищений. Та і з початку пандемії, за вже майже два роки, жодного разу не отримував позитивні тести, а якщо і почував себе не дуже добре, то це все минало буквально за кілька днів. Тому і жартував, що я один з тих «щасливчиків», кого ковід не торкнувся за стільки часу. Власне, от і дожартувався. Усі, хто вилітав на Ігри в Китай, мали здати два тести на коронавірус перед дорогою. Результати негативні — можна вирушати. Далі все по протоколу. 12 годин дороги. Приліт до міжнародного аеропорту Пекіна. Обов’язкові контрольні процедури із заповненням анкет, отриманням допусків тощо. І на десерт, звісно ж, що? Так, черговий тест. Я відверто був обурений тим, як боляче інколи тестують українські медпрацівники. Мушу вибачитись, був неправий. Бо ті «магічні» рухи, які виробляли китайці тією паличкою  при зіткненні з моїм носом та ротом, то щось неймовірне. Далі трохи не для чутливих. Спершу цей інструмент заходить глибоко тобі в ніс. Глибоко так, що з’являється відчуття, ніби та паличка вийде в тебе через око зараз. Або ж вона зайде так далеко, що китайці зможуть взяти всю інформацію, яку ти зберігаєш в мозку з моменту народження. Від такої щемної зустрічі аж пустив невелику сльозу. Так, вперше не стримався під час тестування. Буває. Далі — вправи з ротом. Ще одна паличка, яка залітає тобі в горло, ніби так і треба. Від таких процедур, я був близьким до того, аби показати китайцям, чим я снідав у літаку. Але маєш терпіти, посміхатись, дякувати й слідувати інструкціям. Далі за планом трансфер в готель, де ти і чекаєш на результат тесту. Допоки не прийде результат, залишати номер ти не можеш. Якщо вдієш таке, як це необачно зробив я, до тебе прибіжить злий представник персоналу, який, здається, в них головний контактер, бо тільки він більш-менш може пояснити тобі англійською, що можна, а що ні. Скандалів нам не треба, бо за невиконання умов є ризик залишитись без акредитації, тож повернувся сумлінно в номер. Кілька годин по тому мені повідомили, що я та ще один член нашої групи мають позитивні тести. Нам заборонили залишати до ранку свої апартаменти, адже вранці до нас прийдуть астронавти робити повторні маніпуляції з нашими носом та ротом. Ранковий тест показав негативний тест у колеги і результат із позначкою плюс у мене.

Для всіх, хто отримує два позитивні тести поспіль, на Іграх прописаний наступний сценарій: в той же ранок, приблизно за годину-півтори мене люб’язно попросили зібрати всі свої речі та переїхати до окремого ковід-готелю, тобто в ізолятор. Емоції в мене невимовні. Казати, що я був спустошений, сенсу немає. А проте, нота позитиву все ж лишалась, адже мене запевнювали, що я їду всього на кілька днів. Ох, як я помилявся. 

В ізолятор тебе везуть як VIP-персону. «Астронавт» супроводжував мене від дверей номера до запасного виходу з готелю, де на мене чекала окрема автівка. Вау, скажете ви. Так, та чекала на мене карета швидкої. Непогано.  Дорогою намагався роздивитись ранковий Пекін. Не сподобалось. Десь хвилин за 20 мене доставили.

Підвезли, так сказати. Люди в медичних скафандрах зустрічають на вході, оприскують себе, тебе, валізи антисептиком і ведуть на пункт реєстрації «хворого». Стандартні запитання — як ви себе почуваєте, чи вакциновані ви, звідки ви прибули? А, ще запитали номери рейсів. Записали ім’я та контактний телефон особи, якій повідомлять, якщо станеться форс-мажор, або якщо мене виписуватимуть звідти. Поселили в номер. Він вдвічі менший за той, що в мене був ще вранці. Вікно відкривається сантиметрів на 10-15. За вікном — спальний район Пекіна. В номері є телевізор, багато води, антисептик і інструкції на той випадок, якщо я почну відкидати коней. Жартую. Інструкція, як користуватись термометром і куди дзвонити, якщо мені щось треба. І в принципі все. Зранку, вдень та ввечері носять їжу. Забіжу наперед: моє харчування та моя незапланована відпустка посеред відрядження відбулись виключно за рахунок оргкомітету Олімпіади. Їжу носять в запакованому боксі. В основному холодну. В одній такій тарілці можна зустріти майже постійно гарнір без смаку (в основному це рис), на додачу до рису — картопля або спагеті, і туди ж до купи щось з морепродуктів та м’яса, а також овочів. Так би мовити, ланч-бокс для гурманів. Носять молоко та мандарини. Кілька разів приносили колу з імбирним смаком. Гидота рідкісна. Далі — щоденна рутина. Зранку здаєш тест, до вечора чекаєш результат. Позитивний — сидиш далі, негативний — вітаю, ти став на шлях визволення. За правилами ізоляційного готелю, якщо ти маєш два негативні тести поспіль, тільки тоді ти вільний. Мені вдалося виконати цей план на шостий та сьомий день перебування відповідно. Всі ці дні я почувався добре, не мав жодних симптомів та не мав температури вище 36,8. Протягом дня все, що я міг, це дивитись у вікно, в телевізор, займатись фізичною активністю, та, звісно ж, працювати. Для нашого телещоденника з Олімпіади робив ковідні влоги. Якби не вони, поїхав би дах. За шість днів встиг прочитати книгу від першої до останньої трьохсотої сторінки. Та навіть трохи почав висипатись. Гарні умови та ізоляція, скажете ви. Але психологічно це добряче б’є по тобі, коли ти сидиш постійно в чотирьох стінах і не можеш банально вдихнути повітря на повні груди, бо, як я писав вище, вікно відкривається на 10-15 сантиметрів. А з персоналом особливо не поспілкуєшся, бо вони англійською не володіють майже. Та і взагалі бояться тебе, бо ти ковідний, а вони ні.

Після отримання двох негативних тестів персонал ізоляційного готелю вже почав казати мені прямим текстом «до побачення Євгене, будьте здорові, можете їхати». Ага, їхати... Працівники ж мого готелю не поспішали особливо прийняти назад свого дорогоцінного гостя. За їхніми словами, вони мали підготувати все до мого приїзду і знайти мені транспорт. «Підготувати» в моїй уяві було — знайти оркестр національного китайського ансамблю, червону доріжку та вільний доступ до снеків. Але ж ні. Власне, поки вони розв’язували ці питання, я залишився на додаткову ніч в ізоляторі, і зранку вже традиційно здав тест, поснідав і навіть встиг пообідати. Після обіду мені радісно повідомили, що за пів години за мною прибуде машина. На виході з готелю китайці тобі не щиро посміхаються, але мені було байдуже, адже мене чекало повітря і знову таки карета швидкої допомоги. Ще 20 хвилин і ізоляція завершена. 

Після повернення до першого готелю мені надіслали на електронку правила, яких я маю дотримуватись протягом наступного тижня, типу для перестрахування. На роботу маю їздити окремим транспортом, а не медіашаттлами з усіма. Коли я в готелі — не маю права залишати номер, і ніхто не має права до мене заходити та навіть спілкуватись зі мною в коридорі. Маю дотримуватися дистанції у два метри і двічі на день здавати тести. Через тиждень цей додатковий контроль завершується. 

Таких як я тут, у Пекіні, виявилось чимало. Багато колег, і багато спортсменів. Та ми, журналісти, можемо і маємо змиритися з тим, що вийшла така ситуація. Зрештою, імовірно, це не остання олімпіада для тебе в ролі журналіста. А от для спортсмена — це постріл в голову.

Підготовка у чотири роки, безліч обмежень та складнощів, надважкий відбір на Олімпійські ігри. Все це може відійти на другий план після отримання двох позитивних тестів тут. І для спортсмена ця психологічна травма набагато більша і набагато серйозніша. 

Тож фраза «на який результат ви очікуєте? — на негативний», тут має абсолютно інше емоційне забарвлення. І це саме той випадок, коли негативний результат звучить оптимістичною мелодією.